Лукомор'я (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лукомор'я — історичний край України часів Русі, пов'язаний з Надозів'ям та половцями.

Поморський край половців

[ред. | ред. код]

Як один край кочування половців Лукомор'я згадується у давньоруських літописах. Так у «Слові о полку Ігоревім»,[1] Лукомор'я, ймовірно, розташовувалося біля закрутів Озівського й Чорного морів та у пониззі Дніпра.[2]

Половець Кобяк був лукоморським ханом.[3]

У творі Задонщина, Лукомор'я згадується як місце, де відступає військо Мамая після поразки в Куликовській битві.[4]

Лукомор'я на мапі 1638 року

Матвій Меховський у своєму «Трактаті про дві Сарматії» впевнено ототожнював половців з готами.[5].

Поморський край у творі Пушкіна

[ред. | ред. код]
Ілюстрація Крамського до Лукомор'я "Руслана і Людмили"

У російській літературі широку популярність мають перші рядки поеми Пушкіна «Руслан і Людмила» «У лукомор'я дуб зелений ...». Пушкінське Лукомор'я коментатори його текстів локалізують на Озівському[6] й Чорному[7] морі.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва південно-українського краю Лукомор'я є застаріле й означає «морська лука», «морська затока», «вигин морського берега».[8] [9]У руському фольклорі, Лукомор'я є заповідним місцем на краю світу.

Слово «лукомор'я» походить від словосполучення «лука моря» й означає «вигин морського берега».[10] Для порівняння: «лук» (для стрільби), лукавити (викручуватися). Слово походить від старослов'янського лѫкъ (пор. польське łęk «дуга, арка, лука», литовське lañkas «дуга, обруч», lankùs «гнучкий», латиське lùoks «вигиб, дуга»).

Згадка Лукомор'я у сучасній Україні

[ред. | ред. код]

Коса Лукомор'я — коса поблизу селища міського типу Безіменне Новоазовського району Донецької області, що розташована на березі Азовського моря за 30 км на схід від Маріуполя й за 80 км на захід від Таганрога.[11]

«Лукомор'я» — назва кінотеатру у Маріуполі.[12]

На бульварі Пушкіна у Донецьку розташована скульптурна композиція з персонажами Лукомор'я за казкою Олександра Пушкіна.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бобров А. Г. (1995). Лука моря // Энциклопедия «Слова о полку Игореве»: В 5 т. Дмитрий Буланин, Т. 3. СПб. с. 183—185. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 15 січня 2019.
  2. Половцы. Ханы Лукоморья. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  3. Бобров А. Г. Лука моря // Энциклопедия "Слова о полку Игореве": В 5 т. — СПб.: Дмитрий Буланин. Т. 3. К—О. feb-web.ru. 1995. с. 183—185. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  4. Задонщина. ppf.asf.ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2013. Процитовано 15 січня 2019.
  5. Матвій Меховський, лат. Tractatus de duabus Sarmatiis, 1517 рік
  6. У лукоморья. Лукоморье: быль или сказка? | Anapafuture.ru. www.anapafuture.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  7. ФЭБ: Михайлов. К локализации пушкинского Лукоморья. feb-web.ru. 1995. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  8. Толковый словарь русского языка Ушакова.[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. Словарь по естественным наукам. Глоссарий.ру.[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. Лук [излучина реки, залив] // Словарь-справочник «Слова о полку Игореве». М.; Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1969. Вып. 3. С. 68—69. feb-web.ru. Архів оригіналу за 15 листопада 2014. Процитовано 15 січня 2019.
  11. УКРАИНСКОЕ ПРИАЗОВЬЕ - Мои файлы - - КНИГА ПЛЯЖНИКА - Персональный сайт. rusmore.ucoz.ru. Архів оригіналу за 6 квітня 2008. Процитовано 15 січня 2019.
  12. КИНО | Кинотеатр Лукоморье | Мариуполь - кинотеатры Мариуполя. lukomorye.com.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.